Синус-ліфтинг: відкритий і закритий, кому потрібен перед імплантацією

Синус-ліфтинг — це операція, під час якої хірург піднімає дно верхньощелепної (гайморової) пазухи і кладе під нього кістковий матеріал, щоб у бічному відділі верхньої щелепи вистачило висоти для імпланта. Закритий спосіб роблять через отвір під імплант, коли кістки бракує небагато, а відкритий — через вікно в боковій стінці пазухи, коли її залишилося мало. Який спосіб потрібен саме вам, вирішують після комп’ютерної томографії.

Навіщо синус-ліфтинг при імплантації

Над коренями верхніх жувальних зубів розташована верхньощелепна пазуха, вистелена тонкою слизовою оболонкою (її називають шнайдерівською мембраною). Після видалення премолярів і молярів кістка в цьому місці втрачає висоту з двох боків: гребінь щелепи поступово розсмоктується, а пазуха розширюється донизу, займаючи місце колишніх коренів. У підсумку для імпланта лишається кілька міліметрів кістки, і стандартний імплант вийшов би верхівкою в порожнину пазухи.

Синус-ліфтинг вирішує це знизу. Хірург обережно відшаровує мембрану від кісткового дна, піднімає її і вносить під неї матеріал. За кілька місяців там формується кістка, у яку можна встановити імплант. Тому показанням до операції, як правило, є саме запланована імплантація. Втручання виконує хірург-стоматолог або імплантолог, і план лікування зазвичай складає стоматолог-імплантолог.

Коли кістки недостатньо і як це визначають

Панорамного знімка для планування мало. Міжнародна команда з імплантології (ITI) рекомендує конусно-променеву КТ: опромінення при ній менше, ніж при медичній томографії, а кістку видно в трьох площинах. Як проходить таке обстеження, ми розібрали окремо: Рентген зубів: які бувають знімки і що на них видно.

На томограмі оцінюють висоту і ширину кістки під пазухою, кісткові перегородки (за даними оглядів, їх мають приблизно 38% людей), товщину слизової, хід артерії в боковій стінці пазухи і стан сусідніх зубів. Слизова в нормі тонка, до 2 мм; якщо вона товща за 5 мм, спершу потрібна консультація оториноларинголога.

Від залишкової висоти кістки найбільше залежить вибір методу. Єдиної цифри немає: різні джерела проводять межу між закритим і відкритим способом приблизно на рівні 4–6 мм. Огляд у журналі Cureus (2024) дає орієнтовну схему: до 3 мм кістки роблять відкритий синус-ліфтинг і ставлять імплант пізніше, від 3 до 5 мм можливий відкритий доступ з одночасним імплантом або закритий з коротким імплантом, від 5 до 9 мм зазвичай вистачає закритого методу. Остаточне рішення приймають за вашою томограмою.

Як підготуватися до операції

• Пройдіть призначену КТ і візьміть на консультацію старі знімки.
• Розкажіть про всі ліки та хронічні хвороби, зокрема діабет і захворювання кісток.
• Киньте курити або хоча б скоротіть кількість цигарок до операції і на час загоєння.
• При хронічному гаймориті чи алергічному нежиті заздалегідь покажіться ЛОР-лікарю.
• Пролікуйте зуби поруч з місцем операції і не плануйте перельотів на два тижні після неї.

Що запитати в лікаря на консультації

• Скільки кістки у мене зараз і яким методом ви плануєте піднімати дно пазухи?
• Чи можна поставити імплант у ту саму операцію?
• Який матеріал ви використаєте і чому?
• Чи підійде мені короткий імплант замість синус-ліфтингу?
• Як зв’язатися з клінікою у вихідні, якщо з’являться тривожні симптоми?

Закритий синус-ліфтинг

Закритий метод також називають трансальвеолярним або остеотомним. Його виконують через отвір, який готують під імплант. Хірург не доходить свердлом до пазухи, а тонкий залишок кістки на дні просуває вгору інструментами-остеотомами, і разом з кісткою піднімається мембрана. Техніку описав R. Summers у 1994 році.

За даними блогу ITI, для закритого методу зазвичай потрібна висота гребеня приблизно від 6 мм і рівне дно пазухи, а підйом виходить помірний, приблизно на 2–4 мм. Якщо дно піднімають менше ніж на 2 мм, матеріал можна не додавати.

Перевага методу в меншому обсязі втручання: немає бокового розрізу, а імплант, як правило, встановлюють того ж дня. У систематичному огляді Tan і співавторів (2008) трирічна виживаність таких імплантів становила близько 92,8%, що порівнянно з імплантами в кістці без нарощування. Слабке місце в тому, що хірург працює через вузький отвір і розрив мембрани бачить не завжди; частота перфорацій у тому ж огляді коливалася від 0 до 21,4%. Постукування молоточком по остеотому приблизно у 3% людей викликає позиційне запаморочення, яке зазвичай минає за пів року.

Відкритий синус-ліфтинг

Відкритий метод, або латеральний доступ, обирають, коли кістки мало, дно нерівне або є перегородки. Хірург відшаровує ясна з боку щоки, робить у боковій стінці пазухи невелике вікно, піднімає через нього мембрану і заповнює простір матеріалом. Вікно закривають колагеновою мембраною і зашивають ясна.

Якщо власної кістки вистачає для стабільності імпланта (в оглядах ідеться приблизно про 3–4 мм), його ставлять у ту саму операцію. Якщо ні, імплант встановлюють другим етапом, коли матеріал перетвориться на кістку. Блог ITI називає для такого очікування зазвичай від 4 до 12 місяців, а постійну коронку зазвичай ставлять ще через 3–6 місяців. Пам’ятка для пацієнтів Університетського коледжу Корка називає найчастішим варіантом пів року.

У систематичному огляді Pjetursson і співавторів (2008) трирічна виживаність імплантів після відкритого синус-ліфтингу загалом становила 90,1%, а з шорсткими імплантами і мембраною поверх вікна сягала 98,3%. Це дані досліджень, а не прогноз для конкретної людини. Розрив мембрани тут видно одразу, і його закривають у ту саму операцію. Набряк і біль після відкритого методу зазвичай сильніші, ніж після закритого, але, за даними огляду в Cureus (2024), стихають приблизно за тиждень.

Синус-ліфтинг і кісткову пластику серед своїх послуг вказують, наприклад, DenTectum, Good Dental і «Клініка Лукашука». Інших фахівців і ціни в клініках Києва зібрано в розділі імплантологів.

Чим відрізняються відкритий і закритий методи

Кокранівський огляд 2014 року не знайшов переконливих доказів того, що якась одна техніка або один матеріал кращі за інші. Тому вибір залежить насамперед від вашої анатомії.

Частоту розривів не варто порівнювати напряму, бо при закритому методі їх, імовірно, фіксують рідше. Якщо операцію через розрив зупинили, повторну спробу, як правило, планують через 3–6 місяців.

Матеріали для нарощування кістки

Простір під піднятою мембраною заповнюють матеріалом, який служить каркасом для нової кістки.

• Власна кістка. Її довго вважали еталоном, але для забору потрібна друга ділянка, а отже додатковий дискомфорт.
• Донорська кістка людини, яку обробляють і стерилізують у тканинних банках.
• Кістка тваринного походження, найчастіше бичача, з якої видалено органічну частину (наприклад, Bio-Oss).
• Синтетичні матеріали: бета-трикальційфосфат, біоактивне скло, сульфат кальцію.
• Концентрати з власної крові, наприклад фібрин, збагачений тромбоцитами (PRF), як добавка до основного матеріалу.

За даними огляду в блозі ITI, виживаність імплантів від виду матеріалу не залежала, тому питання про матеріал краще обговорювати разом з тим, скільки доведеться чекати до імпланта.

Що можна і чого не можна після операції

Оперована ділянка межує з пазухою, тому в перші дні в ній не можна створювати перепадів тиску. Нижче типові рекомендації з інструкцій для пацієнтів Університету Макгілла, але орієнтуйтеся насамперед на правила свого хірурга.

Невелика кровоточивість протягом 24–48 годин і рожеві прожилки в слині ще кілька днів зазвичай вважаються нормою. Набряк, як правило, наростає 2–3 дні, потім спадає, на щоці може з’явитися синець. Відчуття закладеності з боку операції іноді тримається кілька тижнів.

Коли потрібно до стоматолога

Протипоказання і ризики

Серед абсолютних протипоказань блог ITI називає променеву терапію в ділянці верхньої щелепи, хіміотерапію, яка триває, лікування антирезорбтивними препаратами з приводу пухлинних уражень кісток і неможливість дотримуватися рекомендацій. До відносних належать погано контрольований діабет, куріння і зловживання алкоголем. Хронічний гайморит і алергічний нежить після операції можуть загостритися.

• Розрив мембрани трапляється найчастіше. Його закривають під час операції, і, за даними ITI, на кінцевий результат він зазвичай не впливає. Ризик вищий, коли кістки менше 3,5 мм, є перегородки або людина курить.
• Інфекція і запалення пазухи виникають приблизно у 2–5% випадків і зазвичай дають про себе знати не раніше ніж через 48 годин.
• Кровотеча з артерії в боковій стінці пазухи можлива при відкритому доступі, тому хід артерії перевіряють на КТ.
• Сполучення між ротом і пазухою, втрата частини трансплантата і, зрідка, зміщення імпланта в пазуху.

Кокранівський огляд 2014 року порівнював синус-ліфтинг з короткими імплантами 5–8,5 мм у людей із залишковою висотою кістки 4–9 мм. Різниці в кількості невдач через рік не знайшли, а ускладнень після синус-ліфтингу було більше. Водночас у блозі ITI зазначено, що в дуже коротких імплантів ризик невдачі дещо вищий: в одному з оглядів виживаність імплантів до 6 мм становила 96% проти 98% у довших.

Коротко. Синус-ліфтинг потрібен, коли під пазухою замало кістки для імпланта. Закритий метод підходить при помірному дефіциті й зазвичай дозволяє поставити імплант одразу, відкритий обирають, коли кістки мало. Вибір між ними визначає ваша КТ. Чи потрібна операція саме вам і чи не вистачить короткого імпланта, уточніть у лікаря на консультації; підібрати фахівця можна серед імплантологів Києва з відгуками.

Питання та відповіді

Що таке синус-ліфтинг простими словами?

Це нарощування кістки у верхній щелепі під гайморовою пазухою, щоб там помістився імплант. Хірург піднімає слизову оболонку на дні пазухи і кладе під неї кістковий матеріал. За кілька місяців на його місці формується кістка. Операцію роблять тільки в бічних відділах верхньої щелепи, де над жувальними зубами розташована пазуха, і лише тоді, коли там планують імплантацію.

Чим відкритий синус-ліфтинг відрізняється від закритого?

Доступом і тим, наскільки можна наростити кістку. Закритий роблять через отвір під імплант: дно пазухи піднімають приблизно на 2–4 мм і зазвичай одразу ставлять імплант. Відкритий виконують через вікно в боковій стінці пазухи, що дозволяє наростити більше кістки, але втручання більше, а імплант іноді ставлять окремим етапом.

Чи боляче робити синус-ліфтинг?

Під час операції ні, бо її проводять під знеболенням. Оніміння після анестезії зазвичай минає за 2–4 години, після чого з’являються біль і набряк. Набряк наростає 2–3 дні, а потім спадає. Після відкритого методу неприємні відчуття сильніші, ніж після закритого, і зазвичай стихають приблизно за тиждень.

Коли після синус-ліфтингу ставлять імплант?

Після закритого синус-ліфтингу імплант, як правило, ставлять одразу, у ту саму операцію, а після відкритого — одразу або другим етапом. Одночасне встановлення можливе, якщо власної кістки достатньо для стабільності імпланта. Для другого етапу в блозі ITI називають зазвичай від 4 до 12 місяців, найчастіше чекають близько пів року. Конкретний термін для вашого випадку уточніть у лікаря.

Що не можна робити після синус-ліфтингу?

Не можна створювати тиск у пазусі. Щонайменше тиждень не сякайтеся, чхайте з відкритим ротом, не пийте через трубочку і не куріть. Не літайте і не грайте на духових інструментах хоча б два тижні. У перші дні уникайте важких навантажень і активного полоскання, їжте м’яку їжу.

Чи можна обійтися без синус-ліфтингу?

Іноді можна, якщо кістки бракує небагато. Тоді може підійти короткий імплант: у Кокранівському огляді 2014 року короткі імпланти при висоті кістки 4–9 мм через рік давали не більше невдач, ніж синус-ліфтинг, а ускладнень було менше. Водночас у дуже коротких імплантів ризик невдачі трохи вищий. Чи підходить такий варіант вам, залежить від висоти і ширини кістки на КТ.

Які ризики має синус-ліфтинг?

Найчастіше трапляється розрив мембрани пазухи, який зазвичай закривають під час операції без наслідків для результату. Рідше бувають інфекція і запалення пазухи (приблизно 2–5%), кровотеча, сполучення між ротом і пазухою, втрата частини трансплантата. Після закритого методу в окремих людей буває позиційне запаморочення, яке зазвичай минає. Куріння, погано контрольований діабет і хронічний гайморит підвищують ризики.

Автор: Редакція 101 Стоматолог. Матеріал має довідковий характер і не замінює очної консультації.