
Немовля смокче пальчик або соску, щоб заспокоїтися, і в ранньому віці це звичайна поведінка. Проте часте й інтенсивне смоктання може впливати на положення зубів і розвиток зубних рядів, зокрема в молочному прикусі. Так само на прикус впливає постійне дихання ротом і неправильне ковтання. Розповідаємо, які звички вважають шкідливими, як вони діють на зуби, як м’яко допомогти дитині і коли варто показати її стоматологу чи ортодонту.
Які звички вважають шкідливими
Смоктання соски, пальця, краю ковдри чи іграшки лікарі називають ненутритивним смоктанням: дитина смокче не для того, щоб поїсти, а щоб заспокоїтися і заснути. Для немовлят і малюків це природний спосіб впоратися з утомою чи хвилюванням. У більшості дітей така звичка з віком минає без втручання або з невеликою підтримкою батьків.
Проблемою звичка стає тоді, коли вона триває довго і щодня, особливо в період, коли починають прорізуватися постійні зуби. Палець чи соска можуть змінювати рівновагу тиску на зуби й тканини навколо них. Вплив на прикус залежить від частоти, інтенсивності та стійкості звички.
До звичок, які можуть впливати на прикус, також відносять постійне дихання ротом, прокладання язика між зубами під час ковтання, смоктання чи прикушування губи. Неправильний прикус має багато причин, і значна частина з них спадкова. Звички належать до тих чинників, на які можна вплинути, тому їх варто помітити рано.
Детальніше про види аномалій прикусу і способи їх лікування — у статті про неправильний прикус.
Смоктання пальця
Дитина зазвичай смокче великий палець, рідше — кілька пальців одразу. Палець лежить на нижніх зубах і тисне на верхні передні зуби та піднебіння. Якщо звичка зберігається, верхні різці можуть нахилятися вперед, нижні — назад, а між передніми зубами з’являється вертикальна щілина, коли бічні зуби зімкнуті, а передні не сходяться. Такий стан називають відкритим прикусом.
Під час смоктання щоки напружуються і стискають верхню щелепу з боків. Через це верхній зубний ряд може ставати вужчим, і бічні зуби змикаються з нижніми неправильно — так формується перехресний прикус.
Дослідження, у яких дітей спостерігали з народження, показують: частка дітей, які смокчуть палець, з віком помітно зменшується, але частина продовжує це робити і в шкільному віці. Чим довше звичка тривала, тим частіше в дитини знаходять відкритий прикус. Після припинення смоктання відкритий прикус іноді зменшується без лікування. Проте це не означає усунення інших змін, тому результат оцінює ортодонт.
На пальці від тривалого смоктання іноді з’являється мозоль або подразнення шкіри. Такі зміни можуть супроводжувати повторне смоктання, але самі по собі не показують, як часто дитина це робить.

Вплив соски на прикус і роль пляшечки
Соска може допомагати немовляті заспокоїтися; її використання та вплив на зуби варто обговорювати з дитячим стоматологом. Огляд досліджень про вплив соски на зуби і щелепи показав помірні докази зв’язку тривалого користування соскою з відкритим прикусом спереду і з перехресним прикусом збоку. У дослідженнях, які порівнювали різні соски, ортодонтичні та функціональні моделі давали менше відкритого прикусу, ніж звичайні. Водночас автори огляду зазначають, що якісних досліджень мало, і висновки треба сприймати обережно.
У дослідженнях дошкільнят тривале користування соскою після раннього дитинства було одним із чинників ризику неправильного прикусу. В одному контрольованому дослідженні у дітей, які відмовилися від соски, частота неправильного прикусу з часом зменшилася порівняно з тим, що було до відмови.
Ортодонти радять у дітей, які довго користуються соскою, рано оцінити, як змикаються бічні зуби. Якщо молочні ікла заважають щелепам зімкнутися правильно, лікар порадить зменшити час із соскою, а за потреби запропонує лікування.
Пляшечку дослідження теж пов’язують зі змінами прикусу: діти, яких довго годували з пляшечки, частіше мали перехресний прикус і відхилення в співвідношенні зубів. Для грудного вигодовування в низці спостережних досліджень виявили інший зв’язок: діти, яких довше годували грудьми, рідше мали відкритий і перехресний прикус і рідше звикали до соски. Окремо пляшечка з солодким напоєм перед сном шкодить емалі. Про це — у статті про карієс молочних зубів.
Дихання ротом
Дихання ротом часто пов’язане з утрудненим носовим диханням, але може мати й інші причини. Визначити їх допоможе лікар. Причиною можуть бути збільшені аденоїди чи мигдалики, алергічний нежить, викривлення носової перегородки або часті застуди. Іноді після того, як ніс знову дихає, дитина за звичкою продовжує тримати рот відкритим.
Дихання ротом може поєднуватися з низьким положенням язика та незімкненими губами. Ці ознаки оцінюють разом із носовим диханням і прикусом. У дослідженні дітей-пацієнтів ортодонта ті, хто дихав ротом через проблеми з носом, частіше мали вузький зубний ряд, високе піднебіння, перехресний прикус і нижню щелепу, розвернуту вниз і назад. Велике дослідження шкільного віку пов’язало дихання ротом із різними видами неправильного прикусу.
Помітити дихання ротом можна за такими ознаками: дитина спить із відкритим ротом, хропе або сопе, губи сухі й не змикаються в спокої, вона часто втомлюється і погано спить. Ці ознаки не встановлюють діагнозу. Дитину варто показати педіатру або оториноларингологу; про помічені зупинки дихання уві сні слід обов’язково повідомити лікаря. Стоматолог і ортодонт оцінять, як цей стан вплинув на прикус, але причину в носі чи горлі лікує інший фахівець.
Неправильне ковтання та інші звички
У немовлят під час ковтання язик просувається вперед між яснами. З віком дитина переходить на дорослий тип ковтання, коли кінчик язика впирається в піднебіння за верхніми зубами. Якщо язик і далі виходить вперед між зубами, лікарі говорять про інфантильний тип ковтання. Висування язика між зубами може поєднуватися з відкритим прикусом. Сам рух під час ковтання не доводить причини зміщення зубів; лікар також оцінює положення язика у спокої. Часто він поєднується зі смоктанням пальця чи диханням ротом.
Смоктання нижньої губи може впливати на нахил різців, а прикушування — травмувати м’які тканини. Звичка гризти нігті, ручки чи олівці менше впливає на прикус, але може сколювати емаль на передніх зубах і подразнювати ясна. Якщо дитина гучно скрегоче зубами вночі або скаржиться на втому щелеп, про це варто сказати стоматологу.
Коротка вуздечка язика теж може впливати на положення язика і ковтання. Як її оцінюють і коли підрізають — у статті про коротку вуздечку язика і губи.
Звички і їхній вплив на прикус: порівняння
| Звичка | Як діє на зуби і щелепи | Можливі зміни прикусу | Хто допомагає |
|---|---|---|---|
| Смоктання пальця | Палець тисне на верхні різці й піднебіння, щоки стискають щелепу з боків | Відкритий прикус, нахил верхніх різців уперед, вузька верхня щелепа | Батьки, дитячий стоматолог, ортодонт |
| Тривале користування соскою | Соска розташована між передніми зубами, язик лежить низько | Відкритий прикус спереду, перехресний прикус збоку | Батьки, дитячий стоматолог |
| Дихання ротом | Може поєднуватися з низьким положенням язика й незімкненими губами | Вузький зубний ряд, високе піднебіння, перехресний прикус | Педіатр, оториноларинголог, ортодонт |
| Інфантильне ковтання | Язик під час ковтання виходить між передніми зубами | Може поєднуватися з відкритим прикусом; важливе також положення язика у спокої | Ортодонт, логопед |
| Смоктання чи прикушування губи | Смоктання нижньої губи може впливати на нахил різців; прикушування може травмувати губу | Збільшений проміжок між верхніми і нижніми різцями | Батьки, ортодонт |
Як допомогти дитині позбутися звички
Багато дітей самостійно припиняють смоктати палець або соску. Якщо звичка стійка або вже помітні зміни зубів, обговоріть із дитячим стоматологом, як допомогти дитині. Кокранівський огляд досліджень про способи припинити смоктання пальця знайшов докази низької якості, що допомагають і поведінкові методи, і спеціальні ортодонтичні апарати. Досліджень мало, тому лікар підбирає підхід індивідуально.
Поведінкові методи починають із розмови: дитині, яка вже розуміє пояснення, розповідають, чому палець шкодить зубам. Хвалять за дні без звички, ведуть календар із наклейками, обирають невелику нагороду. Сварити, соромити чи силоміць витягати палець із рота не радять: тривога може посилити звичку. Варто помітити, коли дитина смокче палець — перед сном, перед телевізором чи коли хвилюється — і запропонувати інше заняття для рук або іграшку для заспокоєння.
Спосіб відмови від соски добирають з урахуванням потреб дитини. Можна поступово обмежувати її використання, підтримувати дитину й хвалити за успіхи. Якщо це викликає сильне занепокоєння, порадьтеся з педіатром або дитячим стоматологом.
За показаннями ортодонт може запропонувати апарат-нагадування, який заважає смоктанню пальця. Важливі готовність дитини співпрацювати та її бажання позбутися звички. Апарат може спричиняти дискомфорт; якщо він натирає або болить, зверніться до лікаря. Гіркі засоби для пальця варто обговорити з лікарем.
Після оцінки носового дихання, положення язика та ковтання фахівець може запропонувати вправи як доповнення до лікування. Докази їхньої ефективності обмежені; вправи не замінюють лікування перешкод для носового дихання. Іноді до лікування долучають логопеда, який працює з положенням язика і вимовою. Якщо змінився прикус, лікування підбирає ортодонт: у дітей його нерідко починають рано, щоб зменшити вплив звички на ріст щелеп.

Коли варто звернутися до лікаря
Перший огляд у дитячого стоматолога варто пройти ще в ранньому віці, і на кожному огляді лікар запитає про звички. Окремо до лікаря варто прийти, якщо:
- дитина продовжує смоктати палець або соску, коли починають мінятися передні зуби;
- батьки помічають щілину між передніми зубами, коли дитина стискає бічні;
- верхні зуби виступають уперед або зубний ряд виглядає вузьким;
- дитина постійно дихає ротом, хропе, спить із відкритим ротом;
- під час ковтання або розмови язик виходить між зубами, є проблеми з вимовою;
- дитина гризе нігті чи предмети і на зубах з’явилися сколи.
Знайти фахівця можна в розділі дитячих стоматологів, а коли потрібна оцінка прикусу — серед ортодонтів. Клініки, які лікують дітей, зібрані в розділі дитячої стоматології.
Огляд дитини і консультацію щодо звичок проводять, наприклад, у клініках «Кідді Клінік», «ORTHO», «СтоматКС» і «Медлайф Люкс».
Статтю підготовлено на основі оглядів і клінічних досліджень про звички ненутритивного смоктання, дихання ротом і прикус у дітей. Вона не замінює огляд: оцінити прикус і обрати підхід може лише лікар після обстеження дитини.
Питання та відповіді
Чи шкідливо, що немовля смокче пальчик?
Для немовляти й малюка смоктання пальця — звичайний спосіб заспокоїтися, і в цьому віці його не вважають шкідливим. На прикус можуть впливати частота й інтенсивність смоктання; зміни іноді виникають уже в молочних зубах. Тому замість того, щоб забороняти, батькам варто стежити, чи звичка з віком слабшає, і розповісти про неї стоматологу на огляді.
Чи краща ортодонтична соска за звичайну?
У дослідженнях ортодонтичні та функціональні соски давали менше відкритого прикусу, ніж звичайні. Але якісних досліджень мало, а про вплив на перехресний прикус даних бракує. Тому форма соски не замінює головного: поступово зменшувати час, коли дитина нею користується, і показувати прикус стоматологу, якщо соска залишається з дитиною довго.
Чи може змінитися прикус від соски?
Тривале користування соскою пов’язане з відкритим прикусом спереду та перехресним прикусом збоку. Але порушення прикусу мають й інші причини. Стоматолог оцінить змикання зубів і обговорить із батьками, як допомогти дитині відмовитися від соски. Рішення про лікування ухвалюють після огляду, з урахуванням виявлених змін і потреб дитини.
Чи виправиться прикус, коли дитина кине смоктати палець?
Іноді відкритий прикус зменшується після припинення смоктання. Це не означає, що всі зміни зникнуть самостійно. Ортодонт оцінить змикання зубів і визначить, чи потрібне лікування. Тому після відмови від звички варто показати дитину на плановому огляді, навіть якщо зуби на вигляд вирівнюються.
Як підтримати дитину під час відмови від соски?
Можна поступово обмежувати використання соски, пояснювати дитині зміни й хвалити за успіхи. Підтримуйте її, якщо вона засмучена. Не наносіть на соску солодкі чи гіркі речовини. Якщо відмова викликає сильне занепокоєння, порадьтеся з педіатром або дитячим стоматологом. Лікар допоможе підібрати поступовий план, який підходить саме вашій дитині.
Дитина постійно дихає ротом. До якого лікаря йти?
Спершу до педіатра або оториноларинголога: дихання ротом часто пов’язане з тим, що дитині важко дихати носом, наприклад через аденоїди чи алергічний нежить. Причину в носі та горлі лікує саме цей фахівець. Ортодонт оцінить прикус: дихання ротом у дослідженнях пов’язують зі звуженням зубних рядів та іншими змінами, але воно не є їхньою єдиною причиною.
Що таке апарат від смоктання пальця і чи боляче з ним?
Це апарат, який заважає смоктанню пальця. Наприклад, ґратка розташована за передніми зубами й закріплена на бічних. Можливі дискомфорт і труднощі з мовленням чи їжею. Показання та готовність дитини до такого лікування оцінює ортодонт. Апарат ставлять не всім: спершу пробують поведінкові способи, а рішення приймають разом із батьками.
Звички можуть викликати проблеми з вимовою?
Відкритий прикус і незвичне положення язика можуть поєднуватися з порушеннями звуковимови. Це не доводить, що причиною є саме смоктання пальця чи соски. За потреби дитину оглядають ортодонт і логопед та узгоджують допомогу. Логопед оцінює вимову, ортодонт — прикус, і план складають з урахуванням обох оглядів.
