
Рефлюкс — це закидання кислого вмісту шлунка вгору, у стравохід, а інколи й до горла та рота. Зазвичай про нього згадують через печію. Проте шлункова кислота шкодить і зубам: поступово розчиняє емаль, зуби стають чутливими, тоншають і змінюють форму. Стоматолог може помітити такі зміни ще до появи скарг на печію. Розповідаємо, як виглядає кислотна ерозія від рефлюксу, що відомо про цей зв’язок у дорослих і дітей, як правильно чистити зуби і що роблять лікарі.
Що таке рефлюкс і як кислота дістається до зубів
Між стравоходом і шлунком є м’язовий клапан, який пропускає їжу вниз і не дає їй повертатися. Коли він працює слабко, кислий шлунковий вміст закидається вгору. Час від часу таке трапляється в багатьох людей, наприклад після рясної вечері. Якщо закидання вмісту шлунка спричиняє неприємні симптоми або ускладнення, лікар може діагностувати гастроезофагеальну рефлюксну хворобу.
Типові ознаки — печія, тобто печіння за грудиною, і неприємний кислий присмак у роті. Також бувають кашель, охриплість, гикавка, здуття. Симптоми посилюються після їжі, коли людина лягає або нахиляється. Провокувати рефлюкс можуть жирна і гостра їжа, кава, алкоголь, шоколад, зайва вага, куріння, вагітність, стрес і деякі ліки, зокрема протизапальні знеболювальні.
Інколи вміст шлунка піднімається до глотки й гортані. Це називають ларингофарингеальним рефлюксом. Він може супроводжуватися охриплістю, покашлюванням або відчуттям клубка в горлі без печії. Такі скарги мають і інші причини, тому за ними діагноз не встановлюють. Для кислотної ерозії має значення, чи потрапляє кислота на зуби.
Як виглядає кислотна ерозія від рефлюксу
Ерозія — це хімічна втрата твердих тканин зуба під дією кислоти, без участі бактерій. Цим вона відрізняється від карієсу. Розм’якшена кислотою емаль легше стирається щіткою, жуванням чи скреготанням, тому лікарі говорять про ерозивне стирання. Процес незворотний: втрачена емаль не відростає, але його можна зупинити.
| Що помічає стоматолог | Як це виглядає |
|---|---|
| Ерозія з боку піднебіння | Внутрішні поверхні верхніх передніх зубів гладкі, блискучі, емаль стоншена, крізь неї просвічує жовтуватий дентин |
| Ураження нижніх зубів з боку язика | Стоншення біля шийок нижніх передніх зубів у поєднанні зі стиранням ріжучого краю |
| Згладжені жувальні поверхні | Горбики жувальних зубів сплощені, з’являються неглибокі ямки |
| «Підняті» пломби | Пломба виступає над поверхнею зуба, бо емаль навколо неї розчинилася |
| Прозорі краї | Ріжучий край передніх зубів тоншає, просвічує, може відколюватися |
| Чутливість | Зуби реагують на холодне, гаряче, кисле і солодке |
Розташування ушкоджень підказує їх причину. Кислі напої та фрукти можуть ушкоджувати зовнішні й жувальні поверхні зубів, а також інші ділянки, яких торкаються. Шлункова кислота при рефлюксі чи блюванні частіше вражає поверхні з боку піднебіння і язика. Проте на око причину визначити не вдасться, тому лікар розпитує про харчування, звички, печію і ліки. Детальніше про інші причини руйнування емалі читайте в статті про те, чому пошкоджується зубна емаль.
Що відомо про зв’язок рефлюксу та ерозії
Систематичні огляди і метааналізи показують, що в людей з рефлюксною хворобою ерозія зубів трапляється частіше, ніж у людей без неї. У метааналізі досліджень дорослих зв’язок з ерозією зберігався і при інструментальному підтвердженні рефлюксу. Поширеність ерозії суттєво відрізнялася між дослідженнями. Тяжкість ерозії пов’язують із вираженістю симптомів і тим, наскільки кисло в роті.
Огляд, що охоплює і ларингофарингеальний рефлюкс, також знайшов значущий зв’язок з ерозією в дорослих. Автори радять лікарям вчасно виявляти ерозію і впливати на її причини. Інший огляд нагадує: рефлюкс — лише один із чинників. На емаль впливають кислі напої і фрукти, звичка тримати їх у роті, сильне чищення, бруксизм. Тому ерозія не означає рефлюкс, а рефлюкс не обов’язково зруйнує зуби. Водночас карієс і хвороби ясен в одному дослідженні траплялися в людей з рефлюксом так само, як і без нього.
Шлункова кислота потрапляє в рот не лише при рефлюксі. Часте блювання під час вагітності, при розладах харчової поведінки, хворобах шлунка чи після хіміотерапії діє на зуби так само: уражає поверхні з боку піднебіння і язика, робить зуби чутливими. Правила захисту в таких випадках ті самі, що й при рефлюксі. Стоматологу варто розповісти про будь-які епізоди блювання, навіть якщо говорити про них ніяково: лікар зберігає таку інформацію в таємниці і зможе краще захистити зуби.
Запах, кислий присмак і слина
Неприємний запах з рота в людей з рефлюксом трапляється частіше. Дослідження пов’язують його з печією, відрижкою і кислим присмаком, тому його вважають одним із позастравохідних проявів рефлюксу. Втім, переважно запах виникає через наліт на язиці, хвороби ясен і карієс. Про інші причини читайте в статті про неприємний запах з рота.
Слина розбавляє й нейтралізує кислоту та підтримує мінеральний склад поверхні зубів, але не відновлює втрачену емаль. В одному дослідженні в людей із симптомами рефлюксу слина гірше нейтралізувала кислоту, а в учасників з охриплістю слиновиділення було зниженим. Сухість у роті, зокрема через деякі ліки, може посилювати ризик ерозії.
Кислота розм’якшує поверхню зубів, тому на тлі бруксизму механічне стирання може посилювати втрату тканин.

Рефлюкс і зуби в дітей
Зригування в немовлят поширене й зазвичай минає з віком. Проте рефлюксна хвороба буває і в немовлят, і в старших дітей. Якщо дитина погано набирає вагу, відмовляється від їжі або блює з кров’ю, потрібен огляд лікаря. Систематичний огляд і метааналіз показали, що в дітей з такою хворобою ризик ерозії емалі вищий. Водночас окремі дослідження, які враховували харчування і гігієну, зв’язку не знайшли. Тож дані неоднорідні, і в кожної дитини лікар оцінює всі чинники разом.
Особливої уваги потребують діти з тяжкими неврологічними порушеннями, зокрема церебральним паралічем. У них рефлюкс може залишатися непоміченим через труднощі з повідомленням про симптоми. Ерозія зубів є приводом перевірити можливі причини, серед яких і рефлюкс. Батькам варто розповісти лікарю про часті зригування, нічний кашель і відмову від їжі.
Дитину з рефлюксом варто регулярно показувати дитячому стоматологу. Він оцінить емаль, добере пасту з фтором за віком і за потреби запропонує професійне покриття зубів. Старшим дітям варто обмежувати кислі соки й газовані напої та обирати воду для втамування спраги. Для немовлят режим годування і пиття визначають окремо з педіатром. Про захист молочних зубів читайте в матеріалі про карієс молочних зубів у дітей.
Як чистити зуби, якщо турбує рефлюкс
Якщо кислий вміст потрапив у рот або було блювання, прополощіть рот водою. Після блювання не беріться одразу за щітку. Чистіть зуби м’якою щіткою та пастою з фтором без сильного натиску; режим догляду узгодьте зі стоматологом. Очікування перед чищенням не замінює захисту від кислоти. Содовий розчин для полоскання застосовуйте лише за рекомендацією стоматолога, який пояснить його приготування. Розчин потрібно випльовувати.
Чистіть зуби двічі на день м’якою щіткою з легким натиском, без горизонтальних «пиляльних» рухів. Обирайте пасту з фтором і без сильних абразивних частинок. Засоби з фтором можуть підвищувати стійкість поверхні зубів до кислоти, але захист залежить від складу засобу. Додаткові ополіскувачі, гелі чи професійне покриття добирає стоматолог з урахуванням віку та ризику ерозії.
Між прийомами їжі пийте воду. Кислі напої не затримуйте в роті й не розтягуйте їх пиття. Жувальна гумка без цукру після їжі підсилює слиновиділення. Якщо зуби вже стали чутливими, детальніше про причини і догляд — у статті про чутливість зубів.
Що робить стоматолог
Стоматолог оглядає всі поверхні зубів, фотографує або записує ступінь ерозії, щоб пізніше порівняти. Для оцінки ерозії лікарі користуються спеціальними шкалами: вони дозволяють побачити, чи не прогресує процес між візитами, і вчасно змінити план профілактики. Якщо розташування ушкоджень вказує на шлункову кислоту, а людина не знає про рефлюкс, лікар порадить звернутися до гастроентеролога. Огляди радять оглядати рот на ерозію всім людям з рефлюксною хворобою.
Основа лікування — профілактика: усунення причини, правильна чистка, фтор. Лікар може покрити зуби фторлаком чи запечатати чутливі ділянки. Детальніше про ці процедури — у статті про фторування і ремінералізацію зубів. Реставрацію пломбами, вкладками чи коронками проводять, коли ерозія спричиняє біль, чутливість, заважає жувати чи псує вигляд усмішки. Якщо вплив кислоти триває, тканини біля реставрацій можуть втрачатися далі. Тому відновлення зубів поєднують із контролем рефлюксу та інших причин ерозії.
Оглянути емаль і підібрати захист можна в стоматолога-терапевта, а при значному стиранні реставрацію планує стоматолог-ортопед. Записатися на огляд можна, наприклад, у клініки «На Нивках», «Австралійський ортодонтичний центр» або «Реферта» (Центральна).
Лікування рефлюксу і корисні звички
Рефлюкс лікує сімейний лікар або гастроентеролог. Перший крок — зміна звичок: їсти меншими порціями, не їсти пізно ввечері перед сном, уникати їжі й напоїв, які провокують печію, не носити тісний одяг на талії, кинути курити, зменшити алкоголь, схуднути за зайвої ваги. Допомагає підняти узголів’я ліжка, а не додавати подушки.
Для полегшення симптомів фармацевт може порадити засоби, що нейтралізують кислоту. Вони діють короткочасно і не лікують причину. Лікар може призначити препарати, що зменшують вироблення кислоти в шлунку. Самостійно скасовувати призначені ліки не варто. Якщо зміни не допомагають, лікар направить на обстеження, наприклад гастроскопію.
Зверніться до лікаря, якщо печія повторюється або не минає попри зміни звичок. Утруднене ковтання, повторне блювання чи незрозуміле схуднення потребують медичної оцінки без зволікання. При блюванні з кров’ю, чорних дьогтеподібних випорожненнях або болю в грудях із задишкою викликайте невідкладну допомогу. Контроль потрапляння кислоти в рот допомагає захищати зуби, але догляд і спостереження стоматолога також потрібні.

Статтю підготовлено на основі систематичних оглядів, клінічних досліджень, консенсусів і рекомендацій медичних організацій. Вона не замінює консультацію лікаря: рефлюкс діагностує і лікує сімейний лікар або гастроентеролог, ліки призначає лише лікар, а стан зубів оцінює стоматолог після огляду.
Питання та відповіді
Чи може рефлюкс руйнувати зуби без печії?
Так, рефлюкс може перебігати без печії. Якщо шлункова кислота потрапляє в рот, вона здатна ушкоджувати зуби. Охриплість, покашлювання та відчуття клубка в горлі можуть супроводжувати рефлюкс, але мають і інші причини. Ерозія з боку піднебіння є підказкою для обстеження, а не підтвердженням діагнозу. Стоматолог оцінює всі чинники й за потреби радить консультацію сімейного лікаря або гастроентеролога.
Як доглядати за зубами після потрапляння кислоти в рот?
Після потрапляння кислого вмісту в рот прополощіть його водою. Після блювання не беріться одразу за щітку. Для чищення використовуйте м’яку щітку та пасту з фтором, уникайте сильного натиску. Очікування перед чищенням не забезпечує захисту від ерозії. Стоматолог допоможе узгодити режим догляду з вашими звичками та станом зубів. Печія без кислого вмісту в роті не означає, що кислота торкнулася емалі.
Чи відновиться емаль після лікування рефлюксу?
Втрачена емаль не відростає. Контроль рефлюксу, догляд і засоби з фтором допомагають сповільнити або зупинити подальшу втрату тканин, але результат залежить від причин і стану зубів. Для зменшення чутливості стоматолог може запропонувати захисне покриття або запечатування відкритих ділянок. За значної втрати тканин форму зубів відновлюють реставраціями, які поєднують із профілактикою та спостереженням.
Як відрізнити ерозію від рефлюксу та від кислих напоїв?
Розташування ушкоджень може підказати джерело кислоти. Шлункова кислота нерідко уражає поверхні з боку піднебіння, а харчові кислоти можуть діяти на зовнішні, жувальні та інші поверхні. Ці ознаки перекриваються, і чинники можуть поєднуватися. Тому стоматолог оцінює не лише вигляд зубів, а й харчування, звички, печію, блювання та ліки. За потреби потрібне обстеження в іншого лікаря.
Чи потрібна сода для полоскання після потрапляння кислоти в рот?
Для змивання кислоти можна прополоскати рот водою. Содовий розчин здатний нейтралізувати кислоту, проте його застосування й приготування варто узгодити зі стоматологом. Розчин потрібно випльовувати, а не ковтати. За обмеження солі повідомте про це лікаря. Полоскання не лікує рефлюкс і не замінює чищення пастою з фтором або контролю причин ерозії. Чистити зуби сухою содою не слід.
Чи потрібен дитині з рефлюксом окремий догляд за зубами?
Дитині з рефлюксною хворобою потрібен нагляд дитячого стоматолога. Він оцінить емаль, добере пасту з фтором за віком і за потреби запропонує додатковий захист. Дитина, яка вміє полоскати рот і випльовувати воду, може зробити це після блювання. Немовляті не слід давати воду лише для змивання кислоти без поради педіатра. Часті зригування, відмову від їжі або погане набирання ваги обговоріть із лікарем.
