
Буває, що під час обіду під нижньою щелепою раптом з’являється тугий болючий набряк, а за якийсь час після їжі він поступово спадає. Наступного разу все повторюється. Так часто проявляється камінь у протоці слинної залози, або сіалолітіаз. Розповідаємо, чому утворюються такі камені, як їх розпізнають, коли лікар може рекомендувати консервативні заходи та як видаляють камінь зі збереженням залози.
Що таке камінь у слинній залозі
Слину виробляють три пари великих слинних залоз і багато дрібних залоз у слизовій оболонці рота. Привушні залози розташовані перед вухами, піднижньощелепні — під нижньою щелепою з обох боків, під’язикові — під язиком. Вивідні протоки слинних залоз проводять слину в рот. У привушної та піднижньощелепної залоз є головна протока, а під’язикова залоза має кілька проток. Слина виділяється і між прийманнями їжі, а під час їжі її вироблення посилюється.
Іноді в протоці чи всередині залози утворюється тверде відкладення, схоже на камінчик. Його називають сіалолітом, а саме захворювання — сіалолітіазом. Камінь частково або повністю перекриває шлях слині. Поки людина не їсть, це може зовсім не відчуватися. Але щойно залоза починає активно виробляти слину, рідина накопичується перед перешкодою, залоза розтягується і болить.
Огляди називають обструктивний сіалолітіаз одним із частих захворювань слинних залоз. Переважно камені утворюються в піднижньощелепній залозі. У великому дослідженні, де обстежили понад тисячу пацієнтів, камені піднижньощелепної залози траплялися значно частіше, ніж привушної. Камені в малих залозах губ і щік дуже рідкісні.
Камінь слинної залози — це тверде відкладення, а не пухлина. Причину набряку встановлюють під час обстеження. Проте без лікування застій слини може призвести до запалення залози, а в тяжких випадках — до поширеного запалення тканин і абсцесу. Тому повторні набряки не варто терпіти.
Біль під щелепою і набряк під час їжі
Характерна ознака — набряк, пов’язаний з їжею. Типовий сценарій такий:
- під час їжі чи навіть від думки про кисле під щелепою або перед вухом з’являється припухлість;
- припухлість тугіша, ніж звичайно, болить і тисне;
- після їжі набряк може поступово спадати;
- епізоди повторюються з кожним прийомом їжі або час від часу.
Набряк зазвичай з одного боку. Якщо камінь розташований близько до виходу протоки, під язиком іноді можна намацати твердий горбик. Частина каменів не дає болю, і їх знаходять випадково на знімку чи під час УЗД.
Коли до застою слини приєднується інфекція, картина змінюється. Залоза стає постійно набряклою і болючою, шкіра над нею може червоніти, з протоки виділяється каламутна рідина чи гній, з’являються неприємний присмак, підвищення температури, загальна слабкість. Це гостре запалення залози, і воно потребує огляду лікаря без зволікання.
Набряк під щелепою буває і з інших причин: запалення лімфатичного вузла, ускладнення хворого зуба, інфекція м’яких тканин. Про запалення навколо зуба, яке також дає набряк щоки, ми розповідали в статті про лікування флюсу. Розрізнити ці стани допомагає огляд.
Камені в слинних залозах: причини утворення
Точний механізм утворення каменів остаточно не з’ясований. Одна з гіпотез пов’язує його із застоєм слини, мікроскопічними відкладеннями та запаленням проток. Солі кальцію й органічні речовини можуть поступово накопичуватися навколо такого осередку. Бактерії можуть брати участь у цьому процесі, але їх виявляють не в усіх каменях.
Піднижньощелепна залоза уражається частіше з кількох причин. Її слина густіша і містить більше кальцію, протока довга і йде вгору, тому слині доводиться долати силу тяжіння.
Дослідження називають чинники, які пов’язані з вищим ризиком:
- куріння: у великому дослідженні випадок-контроль у курців шанси сіалолітіазу були вищими, а для алкоголю й ожиріння такого зв’язку не виявили;
- деякі загальні стани: у дослідженні медичної бази виявили зв’язок із порушеннями ліпідного обміну; зв’язок із підвищеним тиском був менш переконливим;
- старший вік: у популяційному дослідженні захворюваність була вищою в людей літнього віку;
- зменшене виділення слини та зневоднення розглядають як можливі чинники; сама сухість у роті не завжди означає, що слини виробляється менше;
- хронічне запалення залози.
Ці зв’язки не означають, що в кожного курця чи людини з високим тиском утвориться камінь. Але вони допомагають зрозуміти, чому відмова від куріння і достатня кількість рідини корисні і для слинних залоз.
Камені слинних залоз у дітей
У дітей сіалолітіаз трапляється рідко. Можливий прояв — повторний набряк, пов’язаний з їжею. У порівняльному дослідженні дітей, яким видаляли камені, вони були меншими та частіше розташовувалися ближче до виходу протоки, ніж у дорослих. Під час огляду лікар обмацує дно ротової порожнини з боку рота та ззовні.
Якщо камінь доступний з боку рота, його можна видалити цим шляхом. Систематичний огляд і метааналіз досліджень сіалендоскопії в дітей повідомив про успішне лікування та невелику кількість ускладнень. Однак досліджень небагато, вони переважно ретроспективні, тому метод і знеболення підбирають індивідуально.
У дітей схожі прояви іноді дають інші стани. Описано випадки, коли звапнення в судинних утвореннях під щелепою помилково сприймали за камінь слинної залози. Тому дитину з повторними набряками варто показати лікарю, а не лікувати навмання. Знайти фахівця можна в розділі дитячий стоматолог, який за потреби направить до хірурга.
Як встановлюють діагноз
Лікар розпитує, як і коли з’являється набряк, чи пов’язаний він з їжею, чи були виділення з протоки і підвищення температури. Потім оглядає обличчя і шию, обмацує залозу ззовні і з боку рота, масажує її, щоб подивитися, яка слина виходить із протоки. Іноді камінь вдається намацати вже на цьому етапі.
Щоб підтвердити діагноз і точно визначити розташування каменя, використовують методи візуалізації:
- УЗД — метод без іонізувального опромінення, з якого зазвичай починають. Він може не виявити камінь; результат залежить від його розташування та повноти огляду протоки.
- Комп’ютерна томографія— допомагає уточнити розташування каменя, якщо огляду та УЗД недостатньо. Конусно-променевий варіант також може виявляти камені, але його користь слід зіставляти з променевим навантаженням.
- Сіалендоскопія — огляд протоки зсередини тонким ендоскопом. Вона одночасно діагностує і дозволяє лікувати: виявлений камінь часто видаляють під час тієї самої процедури.
Дослідження, які порівнювали методи, дійшли висновку, що вони доповнюють одне одного. Вибір залежить від клінічної картини і того, яке обладнання є в клініці.

Як лікують сіалолітіаз
Сучасні огляди описують малоінвазивні методи, які дозволяють видалити камінь зі збереженням залози. У дослідженнях, де застосовували такі підходи, видалення залози потребувала лише невелика частка пацієнтів.
Вибір методу залежить від розміру каменя, його розташування, рухливості і від того, у якій залозі він утворився. Для невеликих доступних каменів консервативні заходи часто дають задовільний результат. Якщо вони не допомагають, переходять до втручань.
| Метод | Як це роблять | Що відомо з досліджень | Коли застосовують |
|---|---|---|---|
| Консервативне лікування | Пиття, масаж залози, стимуляція слиновиділення кислим, тепло; за потреби лікар призначає ліки | Дрібні камені біля виходу протоки іноді виходять самостійно | Невеликі доступні камені, перший етап |
| Видалення через рот | Протоку розтинають з боку рота та видаляють камінь; вид знеболення залежить від втручання | Основний спосіб для каменів піднижньощелепної протоки у великих серіях | Камінь, який можна намацати в протоці |
| Сіалендоскопія | Тонкий ендоскоп вводять у протоку, камінь захоплюють кошиком чи щипцями | Невеликі рухливі камені легше видалити ендоскопом; він дозволяє оглянути протоку | Камені в протоці, у тому числі в дітей |
| Дроблення каменя | Усередині протоки застосовують лазерне або інше контактне дроблення; ударну хвилю можуть подавати ззовні | Розширює можливості ендоскопії для більших каменів | Великі чи важкодоступні камені |
| Комбінований підхід | Невеликий розріз у роті під контролем ендоскопа | У клінічній серії залозу зберегли в більшості пацієнтів; значних ускладнень не зафіксували | Великі камені біля залози |
| Видалення залози | Хірургічне видалення піднижньощелепної чи частини привушної залози | Потрібне рідко, коли інші методи не допомогли | Коли симптоми зберігаються, а методи зі збереженням залози не дали результату або не підходять |
Невеликі рухливі камені можуть бути доступнішими для ендоскопічного видалення. В одному ретроспективному дослідженні успішне лікування було пов’язане також із коротшою тривалістю симптомів. Це не дозволяє передбачити результат для конкретної людини. Після втручань зі збереженням залози більшість опитаних пацієнтів повідомляли про покращення; при каменях результати були кращими, ніж при інших причинах запалення.
Ендоскоп дозволяє оглянути протоку й камінь, але не усуває ризику ускладнень. Можливі набряк, біль, інфекція або пошкодження протоки; при окремих втручаннях можна пошкодити нерви. Лікар пояснить ризики обраного методу.

Що можна зробити вдома
Якщо лікар підтвердив невеликий камінь і рекомендує спершу консервативне лікування, зазвичай радять таке:
- пити достатньо води протягом дня, щоб слина була рідшою;
- за порадою лікаря стимулювати слиновиділення, наприклад льодяниками без цукру; спосіб для дитини підбирають окремо через ризик удавитися. Часте вживання кислого може пошкоджувати емаль;
- м’яко масажувати залозу від задньої частини до виходу протоки, як покаже лікар;
- за порадою лікаря прикладати теплий, не гарячий компрес для полегшення дискомфорту; при гної або гарячці звернутися по медичну допомогу;
- ретельно чистити зуби і язик, полоскати рот після їжі;
- відмовитися від куріння.
Не намагайтеся витягти камінь голкою чи пінцетом і не розтинайте протоку. Так можна травмувати тканини та занести інфекцію. Лікування болю й запалення узгодьте з лікарем.
Коли звернутися до лікаря
Запишіться на огляд, якщо під щелепою, під язиком чи перед вухом повторно з’являється набряк під час їжі, якщо ви намацали твердий горбик під язиком або набряк не спадає повністю. З такими скаргами звертаються до стоматолога-хірурга, щелепно-лицевого хірурга або отоларинголога.
Без зволікання зверніться по допомогу, якщо:
- набряк швидко збільшується, шкіра над залозою червона і гаряча;
- з протоки виділяється гній, з’явилися підвищена температура, озноб, слабкість;
- стало важко відкривати рот або ковтати; якщо важко дихати чи не вдається ковтати слину — викликайте екстрену медичну допомогу;
- набряк щільний, не болить і не змінюється після їжі: таке утворення лікар має оглянути, щоб виключити інші причини.
Підібрати лікаря можна в розділі стоматолог-хірург, а про те, з чим працює цей фахівець, ми розповідали в статті хто такий стоматолог-хірург. Оглянути набряк і обговорити лікування можна, наприклад, у клініках «Скайклінік», «Ека» і «Антас».
Стаття підготовлена на основі оглядів, систематичних оглядів і великих клінічних серій про камені слинних залоз. Вона не замінює консультацію: встановити діагноз і обрати спосіб лікування може лише лікар після огляду та обстеження.
Питання та відповіді
Чи може камінь слинної залози вийти сам?
Невеликий камінь біля виходу протоки іноді виходить зі слиною. Якщо лікар підтвердив діагноз, він може рекомендувати пиття, м’який масаж і стимуляцію слиновиділення. Великі або глибоко розташовані камені зазвичай потребують іншого підходу. Повторні набряки — привід звернутися на огляд: лікар перевірить відтік слини та визначить, чи потрібне видалення каменя.
Чому набряк з’являється саме під час їжі?
Їжа, її запах і думка про неї можуть посилювати слиновиділення. Якщо камінь заважає відтоку слини, у залозі зростає тиск, з’являються набряк і біль. Коли слини виробляється менше, набряк може спадати, особливо якщо протока перекрита не повністю. Такий зв’язок з їжею допомагає запідозрити перешкоду в протоці, але діагноз підтверджують під час обстеження.
Чи обов’язково видаляти саму залозу?
У більшості випадків ні. Сучасні методи — видалення каменя через рот, сіалендоскопія, дроблення каменя, комбінований підхід — дозволяють прибрати камінь і зберегти залозу. Великі дослідження показують, що видалення залози знадобилося лише невеликій частці пацієнтів, коли камінь лежав глибоко в її тканині або інші методи не допомогли.
Чи боляче видаляти камінь?
Видалення каменя проводять зі знеболенням. Воно може бути місцевим або загальним — вибір залежить від втручання та стану пацієнта. Після процедури можливі біль і набряк; лікар пояснить, як їх полегшувати та доглядати за ротом. Якщо біль наростає, з’являються гарячка чи гнійні виділення, потрібно звернутися по медичну допомогу.
Чи може камінь утворитися знову?
Повторне утворення каменя можливе. Однак набряк після лікування може бути пов’язаний також із залишеним фрагментом або звуженням протоки. Достатнє пиття, догляд за ротом і відмова від куріння корисні для здоров’я, але не доведено, що вони запобігають повторному каменеутворенню. Якщо набряки повернулися, зверніться до лікаря, щоб перевірити причину та відтік слини.
До якого лікаря звернутися з набряком під щелепою?
Звернутися можна до стоматолога-хірурга, щелепно-лицевого хірурга або отоларинголога. Лікар огляне залозу, протоку та зуби, щоб визначити джерело набряку. За наявності гарячки чи гною потрібна невідкладна оцінка. Якщо набряк заважає дихати або не вдається ковтати слину, викликайте екстрену медичну допомогу. Не чекайте, поки набряк спаде.
